Новина

В наш ЦНАП завітала Любов Нагорна, з котрою доля нас звела понад рік тому. На початку повномаштабної війни, пані Любов зі своєю сім'єю знайшла прихисток в нашому місті. Знайомство з родиною Нагорних збагатило нас духовно, скріпило у вірі в те, що Український народ НЕПЕРЕМОЖНИЙ!

Любов Іванівна подарувала нам частинку своєї творчості, прочитавши новий вірш, який з дозволу авторки, публікуємо..

Роздуми, гнаної війною…

Мої діти, мої квіти
Як я вас кохаю!
З вами діти, хоч на хвильку
Горе забуваю

Бо прийшла війна у край мій
Хати вже немаю
Усе нищить ворог лютий
Життя забирає

Ну а я, гнана війною,
Та й до вас прибилась
В місто Жовква, благодатне
Де душа зігрілась

Бо я можу прийти в церкву
За дітей молитись
За людей усіх чудових
І в Бога просити

Рятуй, Боже, Україну
Змилуйся над нами
Спаси нарід український
Від злої навали

І пошли нам перемогу
Хай сльози не лл’ються
І не гинуть сини – доньки
Що, як леви, б’ються

За Вкраїну, за родину,
За волю, за брата
Будем бити, будем гнати

московського ката
І ти, світе, схаменися
Нас же убивають,
Винищують, як націю

І спостерігають, як ви на це подивитесь
Моя хата скраю?
Ваш непоспіх в допомозі
Розв’язав їм руки

А ми платимо життями,
Терпим страшні муки…
За кожную краплиночку
Пролитої крові

Буде суд і буде кара
За всі втрати й болі
Але дух наш – не зламати
В цьому наша сила

І настане перемога,
Україно, мила
Ти розквітнеш, моя рідна,
Від Сяну до Дону

Ти воскреснеш із попелу,
Дякуючи Богу
І в віках не згасне слава
Про ВОЇНІВ СВІТЛА,

Про їх мужність і відвагу
Що в серцях розквітла 

@Любов Нагорна