Званівка, Бахмутський район… Колись мальовниче, розвинуте село, а зараз руїни і сотні покалічених людських доль..
Цими днями до нашого відділу ЦНАП звернулась Любов Нагорна, педагог з багаторічним стажем, в минулому директор Званівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Бахмутського району.
Жорстока війна зруйнувала життя Любові Іванівни та її родини, зруйнувала житло та звичайний уклад… Доля привела пані Любу та її сім’ю до Жовкви, де вже більше року вони намагаються прийти до тями та почати жити по-новому.
Ми зворушені розповідями Любові Іванівни, співпереживаємо та захоплюємось такими людьми, які, рятуючи своє життя, брали зі собою не особисті речі, а вишиванку і рукописи з віршами!
З дозволу авторки, публікуємо вірш, написаний душею…
Перемоги б нам тільки діждатись
І поїхати в рідні місця
Будем землю ми там цілувати
Під зворушливий спів солов’я
І зруйновані Званівки хати
Оживуть, відбудуються знов
Будем рани ми там лікувати
Дарувати безмежну любов
А село оживе , і воскресне
Зацвітуть, забуяють сади
І Бахмутка вербу приголубить
Та замріються тихо лани.
І дитя візьме мати на руки
І засяє від щастя вона,
Бо закінчаться справжнії муки,
Що на землю принесла війна
Але будем в віках пам’ятати
Тих синів, що в боях полягли
Захищаючи нас, українців,
Від московської злої орди.
Тому, сьогодні ця історія не про сльози та біль втрати. Вона про те, що навіть коли на душі важко, завжди треба знаходити в собі сили, щоб зробити все можливе, аби в когось на душі стало легко.
