Історія та символіка міста

У XIV ст. в документах вперше згадується містечко Винники, яке належало українському шляхетському роду Висоцьких. Наприкінці XVI ст. Андрій Висоцький, помираючи, переказує Винники своєму приятелеві — воєводі Белзькому Станіславу Жолкевському, русину-українцю за походженням. У 1594 році син воєводи, Станіслав Жолкевський-молодший, польний коронний гетьман, починає будівництво замку і нового міста на околиці Винник. Місто отримало назву Жовква.

Слід зазначити що Жолкевський був покровителем родини Хмельницьких і молодого Петра Могили. Існує дуже вірогідне припущення що саме тут народився майбутній козацький гетьман.

Поки гетьман Жолкевский обороняв українські кордони від турків і татар і брав участь в закордонних походах (у 1610 році він навіть захопив Москву), будівництвом міста керувала його жінка, Регіна, донька відомого гуманіста, поета, борця за права українців Яна Гербурта.

«Будівлі і міста сплюндровані, міста понівечені, дороги заповнені грабіжниками. Це і спонукає мене насамперед будувати свій замок і закласти містечко» (з листа Жолкевського дружині).

У 1603 році місто отримує Магдебурзьке право. У 1605 році завершується замок, у 1606 році починається будівництво костелу св. Лаврентія, у 1612 році — церкви Різдва Христового (зараз — Серця Христового). Паралельно зводиться оборонний комплекс міста — мур з баштами, рів і вал з бастіонами, брами.

Жовква була зведена згідно з ідеями філософів доби Ренесансу: з широкими і простими вулицями, просторою площею та оригінальним плануванням. Зокрема, усі головні будівлі міста були розташовані подібно до органів людського тіла. Замок був головою, ринок — легенями, міські брами — руками і ногами, костел і церква — серцем.

Найбільшого розквіту місто зазнало за часів правління короля Іоанна ІІІ Собеського, правнука засновника міста, а також його синів, королевичів Якова і Констянтина. Жовква стала однією з улюблених королівських резиденцій і жваво розвивалася. Жовківські храми могли посперечатись у величі і красі з святинями Львова, а місцева синагога була однією з найбільших і найкрасивіших в Європі. В місті творили такі митці як М. Альтомонте і А. Шлютер, І. Руткович і В. Петранович, діяла потужна іконописна школа та перша в Східній Європі єврейська друкарня. В різні часи тут гостили Петро Перший і Іван Мазепа, місто згадував в своїх спогадах паломник Василь Григорович Барський.

Після смерті королевичів Жовква поступово занепадає, проте місцевий василіанський монастир залишався потужним осередком української культури. Також у ХІХ ст. тут існував впливовий гурток єврейських просвітників. В Жовкві мешкали і творили видатні єврейські філософи і богослови — Н. Крохмаль, О. С. Шорр, Ц. Х. Хайєс, С. Раппорт та інші.

У 1772 році Жовква разом з Галичиною стає частиною Австрійської (пізніше — Австро-Угорської) імперії.

На початку ХХ ст. стараннями митрополита А. Шептицького в Жовкві постала відома василіанська друкарня — найбільша українська друкарня в світі на той час.

Під час І світової війни в небі над Жовквою загинув видатний російський авіатор П. Нестерів, один з авторів відомої “мертвої петлі”, провівши перший в історії авіації повітряний бій і виконавши знов-таки перший в історії авіації повітряний таран.

У 1918 році Жовква була ненадовго проголошена частиною Західноукраїнської Народної Республіки.

Під час ІІ світової війни від обстрілів і бомбувань було пошкоджено і знищено чимало старовинних будівель. Від рук нацистських та радянських катів загинуло кілька тисяч жовківчан. Під час німецької окупації була знищена єврейська спільнота, спалена синагога і чимало будівель єврейського кварталу.

За часів СРСР в Жовкві знаходилось кілька військових частин; більшість міських підприємств працювали на “оборонку”. Саме місто було у 1951 році перейменовано на Нестерів. Довгий час в місті і навколишніх селах діяли осередки ОУН і загони УПА. Більшість храмів було зачинено і частково зруйновано.

У 1989 році почалось повернення храмів їхнім історичним власникам, а разом з ним — і відновлення та реставрація понівечених історичних пам'яток. Особливо швидко пішов цей процес після проголошення Незалежності. У 2003 році почалась реставрація історичної частини міста яка з перервами триває і сьогодні.

Відповідно, прапор міста виглядає так: