Крехів вперше згадують в історичних документах у 1456 році з приводу того, що двох крехівських селян викликано до суду в селі Желдець. У Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських подається наступний опис села Крехів:
Крехів — разом з присілком Камінь та Крехівським монастирем, село в Жовківському повіті, 12 км на захід від Жовкви. На північ лежать Кунин і Руда Крехівська, на схід Нова Сквар'ява, на південний схід Фійна, на південний захід Брище. Східною частиною території села пливе потік Фійна, з південного заходу на північний схід, на північному заході території села — потоки Бзинка і Кислянка. Посередині території села лежить сільська забудова (267 м над рівнем моря), у південній вищій частині (365 м над рівнем моря) лежать присілки «Козулька», «За пасікою», а на південь від них «Василіянський монастир» (монастир з фільварком). Ця частина території села є лісистою. У північно-західній стороні, над Бзинкою і Кислянкою лежать території мочарів. Одна частина села називається Каменем. Власність більша (маєток Міцевського) має орної ріллі 340, лугів і городів 113, пасовищ 37, лісу 91 моргів; власність менша (селянська) має орної ріллі 1486, лугів і городів 624, пасовищ 215, лісу 19 моргів. У 1880 році було 942 мешканці в гміні, 84 на території двору (близько 100 осіб римо-католиків, решта греко-католики). Парафії римо-католицька в Жовкві, греко-католицька в селі, належить до Жовківського деканату Перемишльської дієцезії, має філіали в Брищі, Фійні, Горбовиці, Гутиську, Проваллі, Руді Крехівській, Шабельні і в Крехівському монастирі. У селі є дерев'яна церква святої Параскеви та Василіянський монастир з церквою святого Миколая, однокласна школа, гмінна кредитна каса з капіталом 621 злотий і гуральня…
 
Село Крехів широко відоме своїм старовинним Василіянським монастирем. Знаходиться обитель в 16 км. на захід від Жовкви, на гряді Розточчя, в надзвичайно мальовничій околиці. Міцні мури та башти притулились до лісистих пагорбів, багатих на джерела та печери.
В’їзна брама монастиря св. Миколая, до якої веде широка алея старезних дерев, побудована в 1775 р. Відреставрована 1992 року. Верхній ярус оформлений фігурним фронтоном. Первісно браму прикрашали фігуративна скульптура та живопис. Новий розпис виконаний у 1990-і рр.
Келії. Їх тут три корпуси різних часів побудови - 1755 (1-й корпус), 1775-1780 (2-й корпус), 1898-1902 (3-й корпус). Всі вони, одначе, були реставровані одночасно: у 1993-97рр. За стилем будівлі відносяться до бароко та історизму. Корпуси келій локалізовані при східному та південному пряслах оборонного муру. 1-й корпус примикає до апсиди Миколаївської церкви, 2-й, як продовження першого, - до південної оборонної вежі, 3-й - до південної ланки мурів. В плані корпуси творять будівлю Т-подібної конфігурації. Споруди цегляні, двоповерхові. Фасади акцентовані ризалітами з фронтонами, вікна - в обрамленнях. Внутрішнє планування коридорне, склепіння циліндричні та хрещаті (на другому поверсі).
У XVII ст. створено те, що потім стало вежею-дзвіницею (ця оборонна башта була пристосована до релігійних потреб у 1759р.). Капітальну реставрацію споруда пережила у 1908р. Вежа розміщена у північно-східному куті оборонних мурів. Мурована з каменю, восьмикутна в плані, двоярусна, завершена банею з ліхтарем. Нижній ярус з трьома рядами бійниць - первісна споруда, оборонна вежа 1660-х рр. Грані верхнього ярусу оформлені дзеркалами з арочними вікнами. В інтер'єрі - потужні стовпи-опори верхнього ярусу.
Монастирська церква тут була зведена у 1751 році. Поруч з нею - старий комплекс монастиря з XVIII століття.
Цікавою в архітектурному відношенні є північно-східна вежа комплексу. Побудована вона у ІІ половині 17 століття, виконувала оборонні функції, та у 1759 році башту було надбудовано у бароковому стилі і пристосовано під дзвіницю монастиря. Повністю вежа відреставрована у 1992 -1995 роках.
По дорозі до Крехова можна на перехресті доріг Крехів - Нова Скварява звернути вліво і через кількасот метрів побачити пам'ятний знак, споруджений на честь перемоги у польсько-турецькій війні. В самому Крехові збереглася дерев'яна церква 1724 року, зведена майстром І. Хом'юком (про це є напис на центральному зрубі) з цікавим іконостасом. Церква відреставрована в 1971-1972 рр. за проектом архітектора І. Р. Могитича. Поруч - дерев'яна дзвіниця, яка зберегла риси оборонної дерев'яної архітектури у вигляді бійниць у зрубі першого ярусу.
Обидві пам'ятки - і церква, і дзвіниця - чудові зразки галицької архітектурної школи.
Монастир знаходиться за 2 км на південний схід від села. Засновано його близько 1618 р. на горі з печерою, пізніше перенесено на сьогоднішнє місце. Збереглися гравюри Д. Сенкевича з 1699 і 1705 рр. (остання знайдена нещодавно В. Вуйциком) з докладним зображенням і розміщенням усіх будівель монастиря з чотирма церквами, келіями, кутовими вежами і потужною вежею-дзвіницею. Тут відреставровано Миколаївську церкву 1721-1737 рр. і келії 1755-1902 рр., а також оборонну вежу-дзвіницю.
До кінця XVIII ст. відноситься розпланування за східним монастирським муром регулярного саду, яким займався спеціально запрошений зі Львова садівник. В монастирському саду збереглась до нашого часу вікова липова алея. Сад оточений кам'яною стіною, вимурованою в 1795 р.
Весь ансамбль забудови монастиря з садом та чудовими зеленими ландшафтами, серед яких він розташований, можна оглянути тепер з оглядової галереї. Вона влаштована на відбудованій за гравюрою Д.Онкевича первісній монастирській брамі з надбрамною церквою.
Крехівський монастир віддавна славився своїми відпустами. Сюди прибували прочани з близьких і далеких сторін. У XVII—XVIII ст. Крехів притягував богомольців з-за Дніпра, Дону, Волощини, з далекої Греції та Кріту. Після повернення в 1990 р. в монастир отців Василіян давні традиції відроджуються. Тепер, як і колись, тисячі віруючих приходять до Крехівського монастиря на літнього Миколая — 20, 21 і 22 травня.
Поруч монастиря відновлена "Хресна дорога", що від монастирських стін, з південних уступів гори Побійної прямує на її вершину. Збереглась збудована в 1938 р. (арх. І.Филевич) каплиця "Гріб Господній ", якою завершується "Хресна дорога".
Ще одна пам'ятка розташована неподалік Крехівського монастиря і нагадує про цікаву сторінку української історії.
У вересні 1672 року, в ході війни Польщі з Туреччиною, козацьке військо гетьмана Петра Дорошенка разом з союзниками — турками і татарами обложили Львів. Через кілька днів один з татарських загонів напав на Крехівський монастир і наткнувся на запеклий опір його оборонців. В монастирі вже знаходився козацький загін під командуванням тоді ще молодого Івана Мазепи, якого, як сказано в Чернігівському літописі, Дорошенко послав на залогу. Під час облоги монастиря один з його оборонців влучним гарматним пострілом вбив татарського воєначальника, племінника хана Селім Гірея. Налякані поганою прикметою, татари відступили. Дізнавшись про смерть племінника, хан наказав знову йти на Крехів. Петро Дорошенко, щоб не допустити знищення монастиря та виявлення, що серед його оборонців були козаки і зберегти, в такий спосіб, союз з ханом, спрямував Крехівським монахам ультимативного листа з вимогою заплатити викуп. Монахи виплатили його в сумі 4500 талерів і отримали ханську розписку про поквитування. А на місці загибелі ханського родича, на честь успішної оборони монастиря, збудований пам’ятник у вигляді кам’яної триметрової колони на постаменті. Він знаходиться за 1,5 км на північ від монастиря, скраю лісу, при польовій дорозі.